Нд
, 2 бер.
1. ТОЙ, ХТО ПРИВЕРТАЄ УВАГУ
а. Провівши два дні з самарянами, куди пішов Ісус і кого привернула ця новина? Від Івана 4:43-46.
«Чутка про повернення Ісуса до Кани швидко розійшлася по всій Галилеї, вселяючи надію в серця нещасних і знеможених. У Капернаумі про це дізнався один знатний юдей, що служив при царському дворі». – Бажання віків. – С.196.
б. Навіщо придворний пішов до Ісуса? Від Івана 4:47.
«Син придворного страждав від, здавалося, невиліковної хвороби. Лікарі вважали його стан безнадійним і відмовилися лікувати. Але коли батько почув про Ісуса, він вирішив звернутися по допомогу до Нього». – Там саме. – С.197.
Пн
, 3 бер.
2. ОЗНАКА СУМНІВУ
а. Опишіть, як Христос розкрив внутрішні душевні страждання придворного, котрий просив зцілити його сина в Капернаумі. Від Івана 4:48.
«Дитина була при смерті, і всі боялися, що не доживе до повернення батька. Але придворний відчував, що повинен особисто звернутися до Ісуса. Він сподівався, що батьківське горе розчулить Великого Лікаря.
Прибувши в Кану, він знайшов Ісуса в оточенні натовпу людей. З великим хвилюванням він пробирався до Спасителя. Коли він поба¬чив усього лиш просто одягнутого чоловіка в запорошеному одязі, до того ж, втомленого після подорожі, його віра похитнулася. Придворний засумнівався: чи зможе Цей Чоловік вчинити те, про що він прийшов Його просити. І все ж він заговорив з Ісусом, розповів Йому про своє горе, благаючи Спасителя прийти до нього додому. Але Ісус уже знав про його горе. Перш ніж придворний вийшов із свого дому, Спаситель вже почув його молитву відчаю.
Але Він також знав, що батько був готовий повірити в Нього лише за певної умови. Якщо ж його прохання не буде виконане, він не повірить в Ісуса як у Месію...
Незважаючи на всі докази того, що Ісус є Христос, цей прохач був готовий повірити в Нього лише після того, як буде виконане його осо¬бисте прохання». – Бажання віків. – С.197, 198.
б. Про що ми повинні пам’ятати, коли у нас виникає спокуса про¬сити ознак? Від Матвія 12:38, 39.
«Христові було боляче через те, що Його народ, котрому було ввірене Святе Письмо, не розпізнав Божого голосу, що промовляв до них через Його Сина». – Там саме. – С.198.
«Люди вимагають ознак, як і за днів Христа. Але Господь сказав, що не дасть їх. Ознака, яка повинна проявлятися зараз і завжди, – це така дія Святого Духа на розум вчителя, щоб Боже Слово зазвучало найбільш переконливо. Боже Слово – це не мертва, суха теорія, а дух і життя. А найвища мета сатани – відвернути увагу людей від Слова, змусити їх шукати та чекати пробудження почуттів від чогось, що походить не від Слова». – Вибрані вісті. – Кн.2. – С.95.
Вт
, 4 бер.
3. ПРОТИЛЕЖНІ СТАВЛЕННЯ ДО ХРИСТА
а. Поясніть різницю між юдеями та самарянами щодо їхньої віри в Ісуса. Від Марка 6:2-6; Від Івана 4:40-42.
«З якою наполегливістю фарисеї намагалися довести, що Христос був ошуканцем! Як вони стежили за кожним Його словом, намагаючись спот¬ворити і неправильно витлумачити всі Його висловлювання! Гордість, упередження та ненависть закрили свідченням Божого Сина всі шляхи до їхніх сердець. Коли Він відкрито осудив їхні беззаконня і говорив, що їхні вчинки свідчать про те, що вони діти диявола, фарисеї з гнівом кидали Йому те саме звинувачення, кажучи: ″Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?″». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.70.
«Спаситель подумки порівняв його сповнене сумніву невір’я з простодушною вірою самарян, які не вимагали ані чудес, ані ознак. Саме Його слово, вічне свідчення Його Божественності, володіло пере-конливою силою, що відкривала їхні серця». – Бажання віків. – С.198.
«Бувши юдеєм, [Ісус] вільно спілкувався з самарянами, нехтуючи звичаями, котрі встановили фарисеї щодо цього зневажуваного ними народу. Він ночував у їхніх оселях, їв разом з ними, навчав на вулицях їхніх міст». – Дії апостолів. – С.19.
б. Опишіть досвід багатьох, хто протягом століть говорив справжню Істину так званому Божому народові. Єремії 20:8-11.
«Усі звинувачення проти Христа ґрунтувалися на неправді. Вона ж використовувалася проти Степана та проти Павла. Однак навіть слабкі й найнеймовірніші аргументи проти Христа знаходили прихильників, оскільки серця багатьох людей не були освячені Істиною, дуже багато було тих, хто бажав би, щоб ці твердження виявилися правдою. Такі люди завжди готові шукати помилки або недоліки у того, хто говорить їм неприємну для їхнього слуху істину.
Тому ми не повинні дивуватися, що люди, які прагнуть неправди, жадібно підхоплюють злісні вигадки і видають їх за безперечні факти. Противники Христа знову й знову зазнавали поразки і замовкали перед мудрістю Його слів; проте вони, як і раніше, прислухалися до кожної чут¬ки, щоб знайти хоч якийсь привід знову закидати Його провокаційними запитаннями». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.70, 71.
Ср
, 5 бер.
4. ПРОХАННЯ У СМИРЕННІ
а. Коли придворний вірою вхопився за Христа, як він повторив своє прохання? Від Івана 4:49.
«Подібно спалаху блискавки, слова Спасителя розкрили перед придворним усі його думки. Він зрозумів, що шукає Ісуса тільки з корисливих міркувань. Він усвідомив, якою, насправді, хиткою є його віра. Засмучений до глибини душі, придворний зрозумів, що його сумнів може коштувати життя синові. Було ясно: перед ним стоїть Той, Хто може читати думки, і для Котрого немає нічого неможливого… Вірою він міцно вхопився за Христа і, подібно до Якова, продовжуючи боротьбу з ангелом, вигукнув: ″Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене″ (Буття 32:26)». – Бажання віків. – С.198.
б. Що зробив Ісус, замість того щоб піти в дім придворного? Чого ми повинні навчитися з цього? Від Івана 4:50.
«Але Ісус прагнув дати йому більше, ніж він просив. Він бажав зцілити не тільки хвору дитину, а й зробити батька та весь його дім спільниками благословень спасіння і таким чином засвітити світло в Капернаумі, який у близькому майбутньому мав стати полем Його активної діяльності. Але перш ніж у придворного з’явиться бажання одержати благодать Христа, він повинен був усвідомити свою потребу. Цей сановник був типовим представником своїх співвітчизників, вони також шукали Ісуса з егоїстичних спонукань, сподіваючись одержати для себе якусь користь від Його сили. Їхня віра залежала від того, чи отримають вони хоча б тимчасове благополуччя. На жаль, вони не усвідомлювали того, що були духовно хворими і не бачили потреби в Божественній благодаті…
Спаситель не може відштовхнути душу, яка хапається за Нього, бла¬гаючи про свою велику потребу. «Іди, – сказав Ісус, – твій син живе». Придворний вирушив додому, сповнений досі невідомого йому миру та радості. Він не лише повірив, що його син здоровий, – віднині у нього з’явилася тверда переконаність, що Христос є його особистим Спаси¬телем». – Там саме. – С.198, 199.
«Ми всі бажаємо негайних прямих відповідей на свої молитви, і тим самим наражаємо себе на спокусу впасти у відчай, коли відповідь затримується або приходить у неочікуваній формі. Але Бог надто мудрий і добрий, щоб завжди відповідати на наші молитви саме тоді і саме так, як ми цього бажаємо. Він зробить для нас більше і краще, ніж виконан¬ня всіх наших бажань… Досвіди, які випробовують віру, служать для нашого добра». – Служіння зцілення. – С.230, 231.
Чт
, 6 бер.
5. ЗЦІЛЕННЯ ТА СПАСІННЯ
а. Яким чином Ісус зцілив сина придворного? Від Івана 4:51-53. Про яку реальність нам нагадує ця подія? До ефесян 3:20, 21.
«Це була якраз та сама година, коли батько повірив словам Христа: ″Твій син живе!″, – саме в той момент Божественна любов торкнулася хлопчика, який помирав». – Бажання віків. – С.199.
«У Капернаумі в той самий момент рідні, котрі знаходилися біля ліжка дитини, яка помирала, помітили в ній раптову й таємничу переміну. Тінь смерті зникла з обличчя страждальця. Гарячка поступилася місцем здоровому рум’янцю. У згасаючих очах знову засвітилося життя, і сили повернулися до ослабленого тіла. Від його хвороби не залишилося й сліду. Дитина міцно заснула. Гарячка зникла в найспекотнішу пору дня. Радості й подиву всіх домашніх не було меж». – Там саме.
б. Як Ісус відповідає на прохання про допомогу? Від Матвія 11:28-30.
«Спаситель не може відштовхнути душу, яка хапається за Нього, благаючи про свою велику потребу». – Там саме. – С.198.
«Можливо, ви вважаєте: я – грішник, тому не можу сподіватися одержати благословення від Бога. Пам’ятайте, що Христос прийшов у світ, аби спасти грішників. Ми не маємо нічого, що говорило б на нашу користь перед Богом; єдине, на що ми завжди можемо посилатися, – наш украй безпомічний стан, котрий потребує Його викупної сили. Пере¬ставши покладатися на власні сили, ми можемо звернути свій погляд до Голгофського хреста і сказати: ″У руці своїй скарбу не маю – до хреста лиш Твого припадаю″». – Служіння зцілення. – С.65.
Пт
, 7 бер.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Чому пророків зазвичай не дуже добре приймають у тій місцевості, де вони живуть?
2. Які слова придворного свідчать про його невір’я?
3. Як Христос відреагував на невір’я людей?
4. Хто виявив більшу віру в Ісуса – юдеї чи язичники?
5. Що обіцяє Ісус усім, хто прийме Його запрошення?