Нд
, 16 бер.
1. РІВНИЙ БОГОВІ
а. Окрім зцілення паралізованого в суботу, з якої ще причини юдеї ненавиділи Ісуса? Від Івана 5:17, 18.
«Ісус говорив про рівні з Богом права…
Увесь юдейський народ називав Бога своїм Отцем, і ніхто б не обу¬рився, якби Христос визнав, що Його відносини з Богом є такими, як і в усіх. Але Його звинувачували в богохульстві, даючи цим зрозуміти, що сказане Ним вони сприйняли буквально». – Бажання віків. – С.207, 208.
б. Як Христос підтвердив авторитет Божих Заповідей у порівнянні з людськими традиціями? Від Матвія 15:1-9, 13.
«У противників Христа не було жодних аргументів для спростуван¬ня істин, які Він проповідував. Вони могли лише посилатися на свої традиції та звичаї, які виглядали надто слабкими і непереконливими порівняно з аргументами, котрі Ісус черпав з Божого Слова та з життя природи». – Там саме. – С.208.
Пн
, 17 бер.
2. ЄДНІСТЬ З ОТЦЕМ
а. Як Ісус пояснив Свої стосунки з Отцем? Від Івана 5:19, 20.
б. Про яку владу і силу, що належать Отцеві, Христос заявив, що Він також володіє ними? Від Івана 5:21-23.
«Священники і правителі привласнили собі роль суддів, звинуватив¬ши Христа в порушенні суботи, але Він проголосив Себе їхнім Суддею, Суддею всієї Землі. Світ був переданий Христові, і через Нього сходять Божі благословення на усе грішне людство. Ісус був Викупителем як до, так і після Свого втілення. Ще до того, як з’явився гріх, Спаситель уже був. Він дає усім життя і світло, і кожен буде суджений згідно з отрима¬ним світлом. Той, Хто посилає Своє світло, Хто з ніжністю піклується про кожну душу, намагаючись спрямувати її від гріха до святості, є водночас її Захисником і Суддею». – Бажання віків. – С.210.
в. Опишіть, як змінюється наше ставлення до того, що відбувається, коли ми усвідомлюємо, що Христос є наш Суддя. До римлян 2:1-3; Від Матвія 7:1.
«Той, хто любить осуджувати, є винним у більшому гріху, аніж той, кого він осуджує; він не лише здійснює рівнозначний гріх, а й додає до нього зарозумілість і осуд.
У Христі ми маємо єдиний Взірець ідеального характеру, і кожен, хто ставить себе за приклад для іншого, стає на місце Христа. А оскільки Отець ″весь суд передав Синові″ (Від Івана 5:22), то кожен, хто дозво¬ляє собі судити вчинки і спонукання інших, привласнює собі права, надані лише Божому Синові. Ці так звані судді й критики стають на бік антихриста, ″який противиться і підноситься над усім тим, що зветься Богом чи святинею; він у Божому храмі сяде [як Бог] і видава¬тиме себе за Бога″ (2 до солунян 2:4)». – Блаженства, промовлені на горі. – С.125, 126.
«Ми не можемо знати, що сховане в серці іншої людини. Ми не маємо права судити інших, бо самі не без гріха. Смертні люди судять лише за зовнішністю. Лише Одному, Кому відомі таємні наміри серця, Котрий з ніжністю і співчуттям ставиться до кожної душі, належить право судити і визначати долю кожного». – Там саме. – С.124.
Вт
, 18 бер.
3. ДОРОГОЦІННЕ ЗАПЕВНЕННЯ
а. Яке запевнення дано кожній посвяченій, віруючій в Христа людині? Від Івана 5:24.
«У кожному повелінні і в кожній обітниці Божого Слова є сила, саме життя Бога, завдяки якому повеління може бути виконане й обітниця здійснена. Хто вірою приймає Слово, приймає саме життя і характер Бога». – Наочні уроки Христа. – С.38.
«Велика робота, що здійснюється заради спасіння заплямованої гріхом і злом людини, – це робота виправдання. Той, Хто несе слово Істини, проголошує людину праведною. Господь зараховує віруючому праведність Христа і проголошує його праведним перед усім Всесвітом. Він переносить гріхи віруючого на Ісуса, Котрий є Представником гріш¬ника, його Поручителем, Який став на його місце. На Христа Господь покладає гріхи кожної душі, що увірувала. ″Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю″ (2 до коринтян 5:21)...
Хоча як грішники ми перебуваємо під осудом Закону, Христос Своїм послухом Закону поширює на душу, котра покаялася, заслуги Своєї праведності. Для того щоб отримати праведність Христа, грішнику необ¬хідно знати, що означає це покаяння, яке здійснює такі радикальні зміни у свідомості, дусі та ділах людини. Подібне перетворення повинно роз¬початися в серці грішника і виявляти свою силу в кожній його рисі харак¬теру; але сама людина не здатна звершити подібне покаяння, вона може пережити його тільки завдяки Христу, Котрий, піднявшись на висоту, полон полонив і дав дари людям». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.392, 393.
б. Якими особливими Божественними правами володів Христос згідно з Його словами? Від Івана 5:25-29.
«[Христос] до дна випив чашу людських страждань і спокус. Він розуміє слабкості й гріхи людей; заради нас Він переможно протистояв спокусам сатани і з ніжністю та любов’ю ставиться до кожної душі, заради спасіння котрої пролив Свою Кров. Саме тому Син Людський отримав право чинити суд». – Бажання віків. – С.210.
«Христос має силу давати життя всьому творінню». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.249.
Ср
, 19 бер.
4. ІСУС – ЦЕНТРАЛЬНА ТЕМА СВЯТОГО ПИСЬМА
а. Як Ісус пояснив причину невір’я юдеїв? Від Івана 5:37, 38.
«Замість того щоб вибачитися за вчинок, який викликав у них невдо¬волення, або хоча б пояснити їм, чому Він вчинив саме так, Ісус звернувся до начальників з промовою і з обвинуваченого став обвинувачем. Він, докорив їм за жорстокосердість та незнання Писань. Він стверджував, що вони відкинули Боже Слово, оскільки відкинули Того, Кого послав Бог». – Бажання віків. – С.211.
б. Чому юдеї не розуміли Святого Письма? Від Івана 5:39, 40.
«Кожна сторінка Писань Старого Завіту – історія це, Закон чи про¬роцтво – випромінює славу Божого Сина. Оскільки система юдаїзму виникла з Божої волі, вся вона була суцільним євангельським пророц¬твом. «Про Нього свідчать усі пророки» (Дії 10:43). Починаючи від обітниці, даної Адамові, через усю історію патріархів і систему законів, Небесне світло слави освітлювало кожний крок Спасителя. Мудреці бачили Віфлеємську зірку та майбутнього Примирителя, коли перед їхніми поглядами відкривалися, таємниче змінюючи одна одну, карти¬ни майбутнього. Кожна жертва вказувала на смерть Христа. З кожною хмарою пахощів підносилася до Неба Його праведність. Кожний звук сурми в ювілейний рік звіщав Його ім’я. У таємничій величі Святого Святих перебувала Його слава.
Юдеї володіли знанням Писань, сподіваючись отримати вічне життя завдяки чисто формальному знанню Слова. Але Ісус сказав: ″І не маєте Його слова, яке перебувало б у вас″. Зрікаючись Христа в Його Слові, вони зреклися і Його Самого. ″Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя″, – зауважив Він.
Вожді ізраїльського народу досліджували вчення пророків про Цар¬ство Месії, але робили це не з бажання пізнати істину, а з метою знайти докази своїм честолюбним сподіванням. Коли ж Прихід Христа виявився не таким, яким його чекали, вони не прийняли Його і, щоб виправдати себе, намагалися довести, що Він обманює людей. Як тільки вони сту¬пили на цей шлях, сатані стало легко посилювати їхнє протистояння Христові. Ті самі слова, котрі мали служити доказом Його Божествен-ності, були витлумачені проти Нього. Таким чином, вони перетворили Божу Істину на неправду». – Там саме. – С.211, 212.
Чт
, 20 бер.
5. БОЖА СЛАВА
а. Що було причиною того, що юдеї відкинули Ісуса і почали шукати псевдовчителів? Від Івана 5:41-44.
«Ісус сказав ″Слави від людей Я не приймаю″. Він не шукав схвалення або підтримки синедріону. Це не принесло б Йому честі. Господь був зодягнутий у славу Небес, володів Небесним авторитетом. Якби Христос побажав, ангели прийшли б і вшанували Його. Отець Небесний знову міг би засвідчити Його Божественність. Але для добра юдейських на¬чальників, задля народу, вождями якого вони були, Ісус бажав, щоб вони зрозуміли Його сутність і отримали благословення, котрі Він прийшов їм дати.
″Я прийшов у Ім’я Мого Отця, – і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете″. Ісус прийшов з владою Бога як Божий образ, виконуючи Його слова і намагаючись прославити Його, та все ж Він не був прийнятий вождями Ізраїлю. Але коли прийдуть інші, котрі видаватимуть себе за Христа, однак керуватимуться власною волею, шукатимуть слави собі, вони будуть прийняті. Чому? Тому що той, хто шукає для себе слави, знайде порозуміння у тих, які також праг¬нуть самозвеличення. На таке юдеї охоче відповіли б. Вони прийняли б псевдовчителя, тому що, схвалюючи їхні поняття і традиції, він лестив би їхній гордості. Але вчення Христа суперечило їхнім догмам. Воно було духовним і вимагало самопожертви, а тому начальники не бажали прийняти його. Вони не знали Бога, і для них Його голос, який звучав з уст Христа, був чужим голосом.
Чи не повторюється щось подібне і в наші дні? Хіба мало релігійних керівників, які зробили свої серця запеклими до дій Святого Духа і через те стали неспроможними розпізнати Божий голос? Чи не відкидають вони Божого Слова заради збереження власних традицій?» – Бажання віків. – С.212, 213.
Пт
, 21 бер.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. На яку владу та на які права претендував Христос?
2. Які стосунки завжди існували між Ісусом та Отцем?
3. Яку життєдайну силу має Христос?
4. Поясніть слова, записані в Євангелії від Івана 5:39.
5. Опишіть результат відкидання Ісуса як Месії юдейським народом.