Нд
, 23 бер.
1. ГОЛОДНІ ДУШІ
а. Окрім учнів, хто ще супроводжував Ісуса, коли Він пішов на дру¬гий бік Галилейського моря перед Пасхою? Від Івана 6:1, 2.
«Христос вирушив зі Своїми учнями в безлюдне місце. Та незаба¬ром їхній мирний відпочинок був перерваний. Учні сподівалися, що на самоті їх ніхто не турбуватиме, але як тільки люди помітили відсутність Учителя, почали питати: ″Де Він?″. Декотрі зауважили, куди вирушив Ісус з учнями. Тому чимало людей кинулися шукати Його, – хто пішки, а хто поплив через озеро на човні. Наближалася Пасха, і групи палом¬ників, що йшли до Єрусалиму з близьких і далеких місць, зупинялися, щоб побачити Ісуса. Дорогою до них приєднувалися нові групи, і так зібралося близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. Перш ніж Христос досяг берега, натовп уже чекав на Нього. Але, не помічений людьми, Він зійшов на берег і деякий час провів зі Своїми учнями». – Бажання віків. – С.364.
б. Опишіть духовний стан людей, котрі зібралися там. Від Марка 6:34.
Пн
, 24 бер.
2. ТУРБОТА ПРО НАШІ ПОТРЕБИ
а. Яку потребу людей дбайливо усвідомив Ісус, і як Він використав цю можливість, щоб випробувати віру Свого учня Пилипа? Від Івана 6:3-6.
«Зі схилу гори Христос дивився на натовп, що наближався, і Його серце сповнилося співчуття. Хоча відпочинок і був перерваний, це не дратувало Його. Дивлячись на зростаючу юрбу народу, Він розумів, що люди мали надзвичайну потребу в Ньому. ″І змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха″. Залишивши Своє тим¬часове пристановище, Він знайшов зручне місце, де б міг послужити людям. Вони не отримали допомоги від священників і правителів, але коли Христос відкривав перед ними дорогу спасіння, на них зливалися цілющі потоки життя...
Того дня людям здавалося, ніби Небеса прихилилися до землі, й вони зовсім забули, що вже багато часу нічого не їли.
День непомітно закінчувався. Сонце сідало, а народ усе ще не розхо¬дився. Ісус також працював цілий день без їжі та відпочинку. Він зблід від утоми й голоду, а тому учні просили Його припинити таку важку працю. Але Він ніяк не міг покинути людей, котрі оточували Його…
Господь, Котрий навчав людей, як досягти миру та щастя, піклувався про їхні тимчасові потреби так само, як і про духовні. Люди були стомлені й ослаблені. Там були матері з немовлятами на руках, а трохи більші діти трималися за їхні спідниці. Багато людей цілий день про¬вели на ногах…
Багато хто з присутніх прийшли здалеку і від самого ранку нічого не їли. Люди, звичайно, могли купити харчі в навколишніх містах і селах, однак Ісус сказав: ″Ви дайте їм їсти!″. І, звернувшись до Пили¬па, запитав: ″За що купимо хліба, щоб вони поїли?″. Він сказав це, аби випробувати віру учня». – Бажання віків. – С.364, 365.
б. Якою була реакція Пилипа? Від Івана 6:7.
«Пилип, глянувши на море голів, подумав: неможливо забезпечити їжею таку кількість народу, а тому відповів, що хліба, купленого навіть на 200 динаріїв, не вистачить, щоб кожному дісталося хоч трохи». – Там саме.
Вт
, 25 бер.
3. УСЕ, ЩО БУЛО В НАЯВНОСТІ
а. Що Андрій сказав Ісусу і що потім Господь звелів зробити учням? Від Івана 6:8-10.
«Тоді Ісус поцікавився, чи була в когось із людей якась їжа. ″Тут є [один] хлопець, – відповів Андрій, – який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?″ Ісус попросив принести Йому хліб і рибу. Потім Він звелів учням розмістити людей на траві по п’ят¬десят і сто чоловік, щоб був порядок і всі могли стати свідками Його чуда». – Бажання віків. – С.365.
б. Поясніть, які кроки здійснив Христос, щоб примножити їжу. Які уроки ми можемо взяти з цього? Від Матвія 14:19; Від Марка 6:37-41; Від Івана 6:11.
«Ісус не намагався привернути до Себе людей, задовольняючи їхнє прагнення до розкошів. Для того великого натовпу, утомленого і зголод¬нілого після довгого хвилюючого дня, проста їжа послужила запорукою як Його сили, так і ніжної турботи про їхні звичайні життєві потреби. Спаситель не обіцяв Своїм послідовникам розкошів цього світу, їхньою долею може бути і бідність, але Його Слово запевняє, що їхні потреби будуть задоволені; Він пообіцяв дещо краще від земних благ – постійну втіху Його власної присутності». – Служіння зцілення. – С.47, 48.
«У цьому чуді Христос прийняв від Отця, передав учням, учні – лю¬дям, а люди – одне одному. Так і всі з’єднані з Христом одержать від Нього хліб життя і дадуть його іншим. Його учні – це призначені Богом засоби спілкування між Христом та людьми». – Там саме. – С.49.
в. Про який урок справжнього служіння нам тут нагадує Господь? Ісаї 61:6.
«Учні принесли до Ісуса все, що мали, проте Він не запросив їх їсти. Він звелів їм послужити народові. Їжа намножувалася в Його руках, і руки учнів, простягнені до Христа, не залишалися порожніми. Неве¬личкого запасу вистачило на всіх. Коли народ був нагодований, учні спожили разом з Ісусом дорогоцінну їжу, даровану Небом». – Там саме.
Ср
, 26 бер.
4. ДІЛИТИСЯ З ІНШИМИ – ЧУДОВО
а. Чого ми повинні навчитися з важливого повеління, яке Ісус дав, після того як нагодував величезну кількість людей? Від Івана 6:12, 13.
«Коли були зібрані кошики із залишками їжі, люди згадали про тих, хто залишився вдома. Вони побажали, щоб ті також скуштували благо¬словенного Христом хліба. Харчі з кошиків поділили між бажаючими і рознесли по всій околиці». – Бажання віків. – С.368.
«Ісус звелів Своїм учням: ″Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало″ (Від Івана 6:12). Ці слова означали більше, ніж просто скласти їжу в кошики. Урок мав подвійне значення. Нічого не має пропасти. Нам не слід втрачати навіть дочасні переваги. Ми не повинні занедбу¬вати нічого з того, що може послужити для добра людини. Нехай буде зібрано все, що може полегшити нужду голодних у цьому світі. Із такою ж дбайливістю нам потрібно берегти й цінувати хліб Небесний, який задовольняє потреби душі. Нам необхідно жити кожним словом Божим. Ніщо сказане Богом не повинно бути втрачене. Ми не можемо нехтувати жодним словом щодо нашого вічного спасіння. Жодне слово не повинно марно впасти на землю». – Служіння зцілення. – С.48.
б. Яку християнську чесноту нам заповідано розвивати в собі, навіть якщо це може здатися незручним чи неможливим? Ісаї 58:6-8; 1 Петра 4:9.
«У будь-якій критичній ситуації нам потрібно шукати допомоги в Того, Хто має у Своєму розпорядженні безмежні можливості…
Як часто ми падаємо духом, коли бачимо потреби бідних, неосві¬чених, знедолених! Ми запитуємо: ″Яким чином наші немічні сили й мізерні ресурси можуть задовольнити цю величезну потребу? Чи не варто почекати на когось більш здібного, хто б керував цією роботою, або на якусь організацію, котра б узялася за цю справу?″ Христос говорить: ″Ви дайте їм їсти!″. Використовуйте ті засоби, час і здібності, котрі маєте. Принесіть ваші ячмінні хліби до Ісуса.
Хоч ваших запасів може бути недостатньо, щоб нагодувати тисячі, їх може вистачити для насичення одного. У руках Христа вони зможуть нагодувати багатьох. Подібно до учнів, дайте те, що у вас є. Христос намножить цей дар. Він винагородить щиру, простодушну довіру до Нього. Те, що здається лише мізерною поживою, виявиться багатою трапезою». – Там саме. – С.49, 50.
Чт
, 27 бер.
5. НАШ ТВОРЕЦЬ І ГОДУВАЛЬНИК
а. Про яку чудову чесноту Бога ми ніколи не повинні забувати? Псалом 37:25, 26; До филип’ян 4:19.
«Перетворити крихти, якими ми володіємо, на повний достаток здатна лише Божа благодать. Його рука може збільшити їх у стократ. Своєю силою і владою Він може накрити стіл і в пустелі. Одним доти¬ком Своєї руки Він може збільшити мізерний запас їжі, зробивши його достатнім для всіх. Завдяки Божій силі хлібці та зерна в руках пророчих синів намножувалися…
Коли Ісус звелів Своїм учням нагодувати народ, ті відповіли: ″Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу″. Що то для такої кількості?
Цей приклад містить повчання для Божих дітей усіх часів. Коли Господь доручає виконати якусь роботу, нехай люди не сумніваються у тому, чи розсудливе це повеління, чи ні, або якими можуть бути наслідки
їхнього послуху. Ресурси, якими вони володіють, можуть видаватися надто малими, щоб задовольнити потребу, однак у Господніх руках їх виявиться навіть більше, ніж необхідно…
Сьогодні церква має велику потребу в кращому розумінні Божого ставлення до викуплених смертю Його Сина; потрібна і більша віра в успіх Його справи на Землі. Нехай ніхто не витрачає часу, щоб оплаку¬вати обмеженість своїх видимих можливостей. На перший погляд, вони можуть видаватися мізерними, але енергія та віра в Бога намножать їх. Дар, принесений Йому з подякою та молитвою про Його благословення, буде намножений Ним так само, як і їжа для пророчих синів і стомленого народу». – Пророки і царі. – С.241-243.
Пт
, 28 бер.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Опишіть, як люди сприймали слова Христа.
2. Яким чином Господь забезпечив фізичні потреби людей, які там зібра¬лися?
3. Чого ми можемо навчитися, з того як Христос підтримував порядок серед величезної кількості людей?
4. Про що я повинен пам’ятати, коли мене просять: «Дайте їм їсти»?
5. Розкажіть про випадки, коли Боже Провидіння стосовно вас було осо¬бливо дивовижним.